Якщо зі смертю Вашого родича у Вас відкрилась спадщина в Україні, то для прийняття її потрібно знати і виконати певні вимоги Цивільного кодексу України, які зовсім по іншому регулюють цей процес у порівнянні тим, як це відбувається в Німеччині чи Австрії.

Якщо в Німеччині та Австрії прийняття спадщини відбувається автоматично, якщо спадкоємець не відмовився від неї протягом 6 тижнів з дня, коли йому стало відомо про відкриття спадщини, а Швейцарії протягом 3 місяців з дня смерті спадкодавця, то в Україні передбачена обов’язкова подача заяви спадкоємця про прийняття ним спадщини.

Відповідно до статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах — уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Така заява повинна бути подана протягом шести місяців (ст. 1270 ЦК України).

Таким чином, не подають заяву лише спадкоємці, які проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, та які вважаються такими, що прийняли спадщину.

Багато хто вважає, що така заява може бути подана представником спадкоємця, який діє на підставі довіреності, як це можливо в багатьох країнах Європи. Однак невиконання формальної вимоги закону про особисту подачу заяви може привести до того, що така заява буде вважатися неподаною, і як наслідок, до пропуску строку для прийняття спадщини.


Оскільки законом не передбачено прийняття спадщини через представника, тому спадкоємець майна, перебуваючи за кордоном, може скласти заяву про прийняття спадщини, справжність підпису якого на заяві має бути нотаріально засвідчена, як це передбачено в п. 3.5. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Нотаріально посвідчена заява в залежності від держави її складення, буде потребувати або консульської легалізації, наприклад, в Канаді, або, як це в більшості розвинених країнах, які є учасниками Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (країни Європи, США), проставлення апостилю на такому документі. Така зава перекладається українською мовою, що також засвічується уповноваженим перекладачем.

Після цього заява спадкоємця з її засвідченим перекладом надсилається поштою до органу нотаріату за місцем відкриття спадщини, яким є його останнє місце проживання.

Згідно українського законодавства, нотаріальні послуги за кордоном також вчиняють консули України, які можуть посвідчити і підпис спадкоємця на заяві про прийняття спадщини (або про відмову від спадщини), а також посвідчити і довіреність на представника, який допоможе оформити успадковане Вами майно. Для цього потрібно звернутись до українського консула в державі перебування та посвідчити ті документи, які Вам потрібні без зайвих витрат на легалізацію та переклад українською мовою. Така заява також має бути надіслана до органу нотаріату за місцем проживання спадкодавця. Однак можливість оперативного вчинення дій консулами обмежена через їх завантаженість та не велику кількість за кордоном.

Особа, яка не подала заяву в зазначений вище строк, вважається таким, що не прийняла спадщину. Спадкоємці, які проживають в інших країнах, з об’єктивних причин можуть не знати про факт смерті спадкодавця та пропустити шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України за згодою інших спадкоємців, особа, що пропустила строк, може податку таку заяву про прийняття спадщини. Проте, як свідчить практика, випадки, коли інші спадкоємці давали згоду на подачу такої заяви, є виключенням, а ніж правилом, що пояснюється бажанням отримати максимально можливу частку у спадщині.

А тому за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним такої заяви.

Згідно сталої судової практики поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цієї дії, зокрема: 

  • 1) тривала хвороба спадкоємців; 
  • 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 
  • 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 
  • 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил; 
  • 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини спадкоємець має право також відмовитися від спадщини, подавши відповідну заяву за місцем відкриття спадщини. Така відмова є безумовної і беззастережною, і може бути здійснена спадкоємцем у будь-яких випадках, зокрема, коли зобов’язання спадкодавця перед кредиторами перевищують вартість спадкового майна. В цьому випадку спадкоємець особисто або за допомогою свого адвоката повинен у нотаріуса отримати відповідну інформацію щодо складу та вартості спадщини та усіх заявлених кредитором вимог і після цього визначитись з тим, чи бажає він стати спадкоємцем померлого. Своєчасна подача заяви про відмову від спадщини може запобігти пред’явленню кредиторами необґрунтованих позовів.