Держави Європейського співтовариства уніфікували своє законодавство про спадкування в частині визначення права, яке застосовується у випадку смерті особи в іншій державі-учасниці Євросоюзу, ніж тієї, громадянином якої була така особа. До цього в кожній державі діяли свої колізійні норми, які часто зводили нанівець передбачені в заповітах норми спадкування майна особи, яка померла не на території держави, громадянином якої вона була.

Починаючи з 17 серпня 2015 р., в Євросоюзі буде діяти єдиний принцип визначення права, яке застосовується при спадкуванні, а саме буде застосовуватись право, підсудність та компетенція органів тієї держави, в якій особа мала постійне місце проживання на момент смерті, за винятком, коли право, яке повинно застосовуватись, було визначено спадкодавцем в заповіті.

Це означає для більшості громадян пенсійного віку, особливо Німеччини, Франції, Скандинавії, які люблять проводити свої «пенсійні канікули» за кордоном, що їм необхідно перевірити свої заповіти, а при необхідності змінити їх в частині права, яке вони оберуть для процедури передачі майна своїм спадкоємцям.

Такий підхід до проблеми вибору права при виникненні спадкування є актуальним також і для громадян України. Питань та колізій в подібних випадках за участю українських громадян не менше, особливо з огляду на актину міграційну політику. Тому доцільно скористатись тими кількома нормами та правилами, які визначені в українському законодавстві, до речі, вони подібні тим, що ухвалив Євросоюз.

Так відповідно до розділу Х Закону України «Про міжнародне приватне право» спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.

Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, — правом України.

Здатність особи на складання і скасування заповіту, а також форма заповіту і акта його скасування визначаються правом держави, у якій спадкодавець мав постійне місце проживання в момент складання акта або в момент смерті.

Тому радимо нашим громадянам брати приклад з європейців, і скласти на всяк випадок заповіт, або внести до вже складеного необхідні зміни в частині правил спадкування вашого майна, звернувшись до фахівців з цього питання.