Однією з підстав для цього може бути придбання такого майна за кошти, які належали одному з подружжя особисто, зокрема, як зазначив в своїй постанові від 01 липня 2015 року Верховний суд України, за позичені чоловіком кошти. Доказом того, що ці кошти належали виключно покупцю майна, а не всьому подружжю, були банківські документи про перекази готівки на власний рахунок такого покупця, а також факт визнання боргу за такою позикою особистим боргом чоловіка, а не спільним боргом чоловіка та дружини.

Принциповим в цій справі є також те, чи було придбано спірне майно в інтересах всієї сім’ї. Було встановлено судом, що придбання такого майна сталося не в інтересах сім’ї, що не дає підстав вважати таке майно спільною сумісною власністю (ч. 3. ст. 61 СК України).