1. Оскільки був складений заповіт або спадковий договір на користь спадкоємця, тому майно спадкодавця належить цьому спадкоємцю. Це уявлення дуже часто спростовуються тим, що спадкодавець може скласти інший заповіт, відчужити майно на свій розсуд, втратити його, або воно може бути знищене. Тому просто факт укладання заповіту або спадкового договору не є гарантією того, що ви невідворотно отримаєте спадщину. Треба по можливості передбачати будь-які негативні обставини, які можуть мати місце щодо спадкового майна та особисто для спадкоємця.

  2. Позашлюбні діти не мають права спадкувати. Таке помилкове уявлення спростовується тим, що законом передбачено спадкування всіма дітьми як народженими в шлюбі, так і позашлюбними нащадками.

  3. Інший з подружжя, який пережив спадкодавця, успадковує все сам. Вдовець або вдова часто вважають, що після смерті іншого з подружжя все наявне майно переходить до них, забуваючи або не знаючи, що за законом спадкують також діти та батьки померлого. Часто не береться до уваги статус майна подружжя, яке, у випадку відсутності шлюбного контракту, є спільною власністю подружжя. Неврахування статусу спільної власності подружжя на майно істотно може істотно впливати в сторону зменшення часток інших спадкоємців, які запрошуються до спадкування одночасно з другим подружжям, який пережив спадкодавця.

  4. Часто зустрічається помилкове уявлення про те, що один з подружжя після розлучення вже не буде мати права на спадкування після померлого другого подружжя. Проте випадки, коли після розлучення залишилося майно, яке було набуте під час перебування у шлюбі, а тому інший співвласник — колишній чоловік або дружина своєї вимогою про визнання права власності на частину майна, набутого разом з колишнім другим з подружжя, впливають на розподіл майна між спадкоємцями спадкодавця.

  5. Заповіт або спадковий договір непотрібні, оскільки встановлених законом норм достатньо для справедливого та безспірного розподілу майна між членами сім’ї. Помилкове твердження, оскільки саме неможливість врахування волі спадкодавця і спонукає спадкоємців вступати в спір після смерті спадкодавця. Наявність заповіту також не виключає спору, проте, в більшості випадків спір може йти вже не про розмір спадкового майна, а про форму, або інші недоліки заповіту, без посягання на встановлений спадкодавцем розмір часток.

  6. Подароване спадкодавцем до моменту смерті майно одному із спадкоємців повинно враховуватись при розподілі спадщини між всіма спадкоємцями, які запрошуються до спадкування.
    Ця помилка зустрічається дуже часто, проте подарунок не враховуються в частку спадщини того, кому він перейшов у власність на підставі договору дарування.

  7. Спадщина складається лише з прав на майно — тобто самого майна без боргів спадкодавця.
    Це помилкове твердження приводить до того, що кредитори пред’являють спадкоємцям вимоги за боргами померлого, про які вони не знали до того, як прийняли спадщину. Зрозуміло, що спадкоємці не бажають спадкувати борги, тому для них важливо володіти інформацією про фінансові справи спадкодавця, щоб своєчасно відмовитись від спадкування своєї частки, в якій борги перевищують вартість спадщини.

  8. Якщо спадкодавець усунув своїм заповітом члена сім’ї від спадщини, то такий спадкоємець вже на має права на спадкування.
    Часто помилка полягає в тому, що не враховується встановлене законом право на обов’язкову частку у спадщині для визначеного кола спадкоємців: неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей та непрацездатних батьків спадкодавця.

  9. Спадкове право забезпечує справедливий розподіл майна між всіма спадкоємцями.
    Теорія відрізняється від практики. В дійсності досягнути справедливого розподілу не вдається через суб’єктивні риси спадкодавця, особливості відносин між спадкоємцями та діяльності державних інституцій, які наділені певною компетенцією при вирішенні спорів між спадкоємцями.

  10. Спадкоємці повинні неухильно виконувати бажання спадкодавця, які викладені в заповіті.
    В більшості випадків норми права діють саме з цією ціллю. Однак існують випадки, коли спадкоємці, досягнувши згоди щодо майна, яке є їх спільним інтересом, змінюють волі померлого. Для запобігання такому роду випадків потрібно особливо прораховувати та виписувати гарантії дотримання волі спадкодавця в заповіті або спадковому договорі, а при можливості, призначати виконавця заповіту.